Це питання не нове. Його ставлять у Google, на форумах, у розмовах між знайомими, які планують іммігрувати до Канади. Його ставлять викладачам, які не встигають навіть налити собі чаю, бо після “Привіт” одразу йде: “А скажіть, який тест краще — CELPIP чи IELTS?” І відповідь насправді — не така очевидна, як здається.
Обидва тести визнаються для імміграції в Канаду. Обидва мають структуру, визначену логіку, форматні вимоги. Але під капотом — це два зовсім різних світи. І вибір залежить не тільки від рівня англійської, а від типу мислення, стилю сприйняття інформації і навіть… від темпераменту.
IELTS — це тест, який усе ще пахне Британією. Там академічні тексти, офіційні листи, інтерв’ю з екзаменатором наживо. Усе чітко, формально, і трохи старомодно — в хорошому сенсі. Багато хто вже знайомий з цим іспитом ще з часів навчання або підготовки до інших освітніх програм. І він здається “класичним”: мовляв, перевірений десятиліттями, із суворим обличчям і ручкою в руках. Це тест, який усе ще часто асоціюється з університетами Великобританії, Австралії чи Нової Зеландії. А отже — ніби більш “міжнародний”.
CELPIP — це зовсім інший досвід. Він створений всередині Канади, для Канади, з урахуванням того, як звучить англійська тут, як спілкуються люди на роботі, у магазинах, в лікарнях чи на парковці перед супермаркетом. Тон цього тесту — не академічний, а реалістичний. Тут не треба писати формальні есе на тему екології — треба написати email сусіду або відгук на сервіс. Не треба відповідати екзаменатору через стіл — треба говорити в мікрофон і уявляти, що ти пояснюєш щось новому колезі.
І от у цьому — головна різниця. IELTS перевіряє твою мову як академічну навичку. CELPIP — як життєву компетентність. І залежно від того, що тобі ближче, один з них може стати твоїм союзником — а інший перетворитися на фрустрацію.
Є ті, кому легше говорити вживу, і вони почуваються ніяково, коли треба говорити в порожню кімнату, як у CELPIP. Є й ті, хто навпаки: коли перед ними реальний екзаменатор, — починають шукати очима втечу. А коли в навушниках чути “You now have 60 seconds to prepare” — відчувають себе в безпеці.
Інший аспект — формат. У CELPIP усе на комп’ютері: читання, слухання, письмо й говоріння. Усе з таймером, кліками і чітким інтерфейсом. Для когось це — мрія: усе швидко, зручно, без паперів. Для когось — навпаки, ще один шар стресу: “А що, якщо я щось не туди натисну?” IELTS дає більше варіантів — є і комп’ютерна версія, і паперова. А Speaking завжди проходить окремо, у форматі розмови з людиною.
Ще один нюанс — теми. У CELPIP усе дуже “канадське”. Може бути аудіо, де клієнт скасовує підписку на інтернет. Або email міркування про те, чи варто заборонити графіті в громадських місцях. У IELTS — більше абстракції: глобальні проблеми, суспільні тренди, нейтральні факти. Для когось це “вище рівень”, для когось — “менше життєвого сенсу”.
І, звісно, не можна не згадати про оцінювання. У IELTS оцінка — це середнє арифметичне з балів за кожну секцію. У CELPIP — окрема шкала з 1 до 12, де “12” — це вже майже рівень носія мови. Усі секції мають однакову вагу, але через те, що тест дуже стандартизований, CELPIP частіше “карає” за шаблонність, особливо в Speaking і Writing. Вони хочуть живої мови, не зазубрених фраз типу “I strongly believe that…”.
Тож що краще? CELPIP чи IELTS?
Правильна відповідь — те, що підходить саме тобі. Якщо ти комфортно почуваєшся в англомовному середовищі, вмієш мислити швидко і прагматично, і не лякаєшся формату “один шанс — одна відповідь” — CELPIP може стати твоїм вибором. Якщо ж тобі ближчий академічний стиль, класичний формат і письмова точність — IELTS, без сумніву, буде твоїм полем гри.
Але найважливіше — обрати не той тест, який “усі складають”, а той, у якому ти будеш найсильнішим. Бо мета — не просто здати, а набрати максимум, який відкриє двері
Maple Path 